ПОЛЮВАННЯ НА ТВАРИН - МОЖЕ, ДОСИТЬ?

На жаль, сьогодні все ще є безліч хворих людей, які щиро переконані, що в полюванні заради розваги немає нічого ані аморального, ані шкідливого. Справжні "мужики" беруть рушниці, горілку і друзів, йдуть до лісу і відстрілюють оленів, кабанів, зайців та інших тварин, які помирають ні за що. Чомусь склався суспільний стереотип, згідно якого полювання прирівнюється до вияву мужності та безстрашності. Але чи є мужність в тому, щоби гурбою заганяти одного оленя чи спускати собак на лисицю? Це лише одне з запитань. Наступне ж – чи це потрібно взагалі?

Безліч "опонентів" почнуть наводити приклади з життя первісних людей - ті полювали і з того тільки жили. Не знаю, чи варто наводити дані наукових реконструкцій, згідно яких первісні люди виживали здебільшого за рахунок збиральництва, тобто споживали знайдені гриби, ягоди і т.д. Згодом додались рибальство та мисливство. Але рослинна їжа завжди була пріоритетною – при частці м'яса у раціоні, яка складає близько 20%, людина довго не виживе. До речі, наші предки довго й не жили... 30-літні могли вважатись довгожителями, якщо доживали до такої старості...

Але річ навіть не в тому. Навіщо рівнятись на минуле, щоби довести аморальність і абсурдність своїх дій у теперішньому? Так, первісні люди часом не мали як виживати і полювали. А ще у них не було Інтернету, вони не марнували своє життя Вконтакті, ходили пішки і мали примітивний одяг. Може, теж так почнемо?

Якщо людство прогресує, то прогрес має стосуватись всіх сфер життя. Ми можемо жити в будинках, опалювати приміщення, обробляти їжу, добувати нові матеріали... Чому ж ми маємо брати в руки зброю і йти на полювання?

Відповідь одна і вона дуже печальна – на протязі всієї історії людства самих людей здебільшого цікавило те, що влучно охрестили "хлібом і видовищами". Полювання якраз підпадає під категорію видовищ. Але наскільки хворою психікою має володіти людина, щоби захоплюватись видовищем смерті і її похідних: трупа, крові, нутрощів? Що красивого в тому, щоби бачити страх загнаного звіра і його агонію? Можливо, це компенсація... Але ж компенсуйте на собі – причому тут тварини?

Чому вбивство людини – це злочин, а тварини – нормальне явище? Чому в новинах вас шокують тим, як когось зарізали, зґвалтували чи задушили, але вам начхати на те, що щодня безліч тварин помирають в не менших муках від чийогось бажання видовищ?

Багато хто скаже: "Як можна прирівнювати людину і тварину?". Звісно, не можна – тварини набагато кращі, та й потрібніші природі. На завершення наведу цитату Я. Загоруя, який написав хорошу статтю на тему мисливства:

"Для нормального функціонування екосистем людина є не те, що необов’язковою, а навпаки – зайвою. Перше забруднення почалося з часів добування вогню. Саме воно стало першим втручанням людину в атмосферу. І нині процеси горіння є найбільшим джерелом забруднення.

Пора забути фразу «людина – вінець творіння»! Жодного позитивного значення для природи за все своє існування людина не внесла. Навпаки, ми вкінець забруднили воду та повітря, зробили чимало площ ґрунтів непридатними для функціонування. Опустелювання, знеліснення, деструкція ґрунтів, деградація водних екосистем та багато інших катастрофічних наслідків мала діяльність людини для навколишнього середовища.

Тварини – учасники ланцюгів живлення, які є одним з найголовнішим компонентом функціонування екосистеми. Людина лише порушує. Втручання людини дуже часто порушує трофічні ланцюги, стає причиною загибелі цілих популяцій.

Ніхто з мисливців ніколи не задає собі питання: «Хто дав мені право забирати життя у тварин?». Ми обурюємося і жахаємося, коли вбивають людину, називаємо це звірячою жорстокістю. Але ж, друзі, що таке звіряча жорстокість? Ви бачили, щоб лев убив зебру лише для того, щоб похвалитися перед іншим левом? Ви бачили, щоб вовк убив зайця задля того, щоб забрати собі в лігво його шкіру? Ні! А це здатна лише «людина розумна»!

З усіх живих істот лише дві вбивають заради задоволення: людина і голуб. Чи не дивно при цьому, що білого голуба ми називаємо птахою миру?"