ЛЮДИНА СПОЖИВАЮЧА - ПРОДУКТ ЕПОХИ СПОТВОРЕНИХ ЦІННОСТЕЙ.

На думку деяких авторів, ще в другій половині ХХ століття завершився багатовіковий процес формування нового різновиду людини, яку вони пропонують назвати «людина споживаюча» - Homo consumens (від латинського consumo – споживати, витрачати; знищувати). Homo consumens бездумно використовує для задоволення своїх непомірних потреб все, що створила Природа за мільярди років еволюції, і активно витісняє Homo sapiens, яка стрімко втрачає право називатися «розумною».

 Кілька десятиліть тому видатний норвезький дослідник Т. Хейєрдал, виступаючи з одною з програмних доповідей на Всесвітній конференції по захисту навколишнього середовища, що відбулася влітку 1972 р. у Стокгольмі, заявив: «Близько п'яти тисяч років тому людина вперше почала повставати проти природи – тієї самої природи, яка породила її і годувала більше мільйона років. П'ять тисяч років технічного прогресу, п'ять тисячоліть нових і нових тріумфів двоногого бунтаря, єдиного заколотника серед численних дітей природи. Природа здавала гектар за гектаром, дерево за деревом, вид за видом, річку за річкою, а людина все наступала, все розширювала свої завоювання, використовуючи руки і мозок, дані їй природою… До цих пір вважалося незаперечним, що кожен крок, що віддаляє нас від природи, - це крок вперед для людства. Однак тепер стає все більш очевидним, що зміни, які людина нав'язує природі, можуть принести їй шкоду і навіть викликати світову катастрофу».

Однак слід зазначити, що проблема негативного впливу господарської діяльності людини на навколишнє природне середовище, в першу чергу на рослинний і тваринний світ, виникла набагато раніше – на стику між пізнім мезолітом і раннім неолітом, тобто 10-12 тис. років тому. Оволодівши технологією отримання вогню шляхом тертя двох шматків деревини, а в подальшому – висікання іскор із кременя за допомогою кресала, людина зробила небачений раніше наступ на ліс (так звана «вогнева» революція). Знищивши за допомогою вогню величезні лісові масиви, що перетворилися згодом у більш доступні для полювання степи, людина викликала першу великомасштабну екологічну катастрофу, під час якої вимерло багато видів рослин і тварин.

У наступні 5 тис. років, в епоху пізнього неоліту (з якого Хейєрдал і починає свій відлік негативного впливу людини на природу), при переході від збирання і полювання до землеробства і скотарства, тобто до ведення сільського господарства, сталося подальше інтенсивне знищення лісового покриву Землі та звільнення простору під поля, пасовища і сінокоси. Ця так звана «сільськогосподарська» революція привела до зростання чисельності населення Землі, а разом з тим і до збільшення антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище. В цілому за останні 10 тис. років площа лісів на Землі скоротилася на 1/3.

Багатопланова господарська діяльність людини зростала з кожним тисячоліттям і придбала циклопічний характер в епоху «промислової» революції, що перейшла потім в «науково-технічну» революцію в XVIII-XX століттях минулого тисячоліття. Цей період ознаменувався бурхливим розвитком промислового виробництва. Зводилися тисячі заводів і фабрик, сотні гігантських промислових комбінатів. Маленькі міста перетворювалися на величезні агломерації з багатомільйонним населенням. Нестримно росли нові міста і селища, з'являлися нові аеродроми і автостради. Перетворювалися русла річок, будувалися судноплавні канали, створювалися штучні «моря» - водосховища, осушувалися болота і зрошувалися пустелі.

У результаті великомасштабної господарської діяльності людини вже в кінці XIX – на початку XX століття порушеними виявилися екосистеми на 20% території суші. Однак це був лише початок катастрофічних втрат, бо протягом XX століття зростаюча технологічна міць індустріального суспільства призвела до повного руйнування ще 43,8% природних екосистем. Техногенне перетворення ландшафтів і руйнування природних екосистем підриває основи існування багатьох видів рослин і тварин, частина яких вже зникла, а інша знаходиться на межі вимирання.

Зниження біорізноманіття особливо інтенсивно йде на рівні мікроорганізмів і безхребетних тварин, в першу чергу найчисленнішого класу – комах. Щорічні втрати видового різноманіття на цьому рівні становлять від 1000 до 10 000 видів. Крім того, тільки з початку XVII ст. безповоротно зникли 23 види риб, 113 видів птахів і 83 види ссавців. І процес цей йде по наростаючій. За даними Всесвітнього союзу охорони природи, під загрозою вимирання перебувають більш ніж 15 тис. видів рослин і тварин.

Науково-технічна революція, яка з небаченими досі темпами перетворює лик Землі, триває. Масштаби господарської діяльності зростають з кожним десятиліттям. Блага, які несе з собою науково-технічний прогрес, настільки очевидні, а темпи його розвитку такі стрімкі, що не залишають часу на всебічний аналіз найближчих і особливо віддалених наслідків, породжених цим прогресом. Мабуть, тому довгий час вважали, що кожен крок, що віддаляє нас від природи, - це крок на шляху прогресивного розвитку людства. Однак сьогодні стало ясно (але, на жаль, далеко не всім), що за технічні досягнення доводиться розплачуватися дорогою ціною: забрудненням повітря, води і ґрунту, деградацією природи, наростаючим зниженням біорізноманіття, появою екологозалежних хвороб людини. 

Аналізуючи причини близької глобальної екологічної катастрофи, більшість дослідників цілком обґрунтовано ставить на перше місце безпрецедентне за своїми масштабами збільшення чисельності населення планети Земля, темпи якого просто вражають.

У 2011 р. чисельність населення планети досягла 7 млрд. осіб! На думку демографів, це більше, ніж проживало досі за всю людську історію. Сьогодні на Землі людей живе більше, ніж поховано в землі!

Нічого подібного в класі ссавців ніколи не було і бути не могло, бо динаміка чисельності кожного біологічного виду жорстко контролюється абіотичними і біотичними факторами навколишнього середовища, у тому числі (чи передусім) рівнем забезпеченості їжею, а також стійкістю до збудників численних інфекційних захворювань.

А Homo sapiens, що володіє унікальним інтелектом, який дозволив їй створити потужні знаряддя виробництва та високоефективні сільськогосподарські і промислові технології, зуміла перевищити біологічно притаманну їй чисельність на 5 порядків, тобто в 100 тис. разів!

Отже, стрімке зростання чисельності населення є однією з основних причин величезного антропогенного навантаження на біосферу і наростаючого руйнування наземних та водних екосистем. Однак іншою, не менш важливою, причиною, про яку або згадують побіжно, або взагалі мовчать, є надмірне споживання товарів і послуг в індустріально розвинених країнах, де багато десятиліть йде цілеспрямоване формування бездуховного суспільства «марнотратного споживання». Соціологи вважають, що воно виникло в США в 20-ті рр. а сформувалося у 50-тих рр. XX століття.

Відразу після закінчення другої світової війни, в 1946 р., журнал «Fortune» сповістив про початок «епохи достатку» і настання «великого американського буму». Цинічну позицію американських бізнесменів відверто сформулював спеціаліст з роздрібної торгівлі Віктор Лебо: «Наша надзвичайно продуктивна економіка... вимагає, щоб споживання стало для нас стилем життя, щоб ми перетворили купівлю та використання речей в ритуал, щоб у споживанні ми шукали духовне задоволення, утвердження свого "я". Нам потрібно, щоб речі купувалися, викидалися і замінювалися іншими у все більших масштабах».

Про те, що виробництво все нових і нових речей призведе до виснаження природної сировини, а викинуті речі створять ще одну найгострішу екологічну проблему (забруднення відходами споживання), ідеологи суспільства споживання «забули» або не вважали за потрібне повідомити легковірним американцям. І вони, а за ними і більша частина «золотого мільярда», жителів Західної Європи, Японії і Канади (країни так званої «великої сімки»), охоче послухались закликів «купувати у все більших масштабах», тому що заклики ці були звернені до низького в людині – її «жадібності» і «заздрості».

Сьогодні в країнах «золотого мільярда» люди не хочуть задовольнятися тим, що мають. При цьому мало кому з них приходить в голову, що надмірне споживання обертається екологічною проблемою, яка призведе в кінцевому рахунку – до виснаження природних ресурсів і руйнування біосфери.

Починаючи з 50-тих рр. XX століття чисельність населення планети зросла в 2 рази, в той час як світове виробництво товарів і послуг збільшилася в 7 разів! Тим часом для задоволення стрімко зростаючих потреб в товарах і послугах необхідна величезна кількість сировини, видобуток і переробка якої відноситься до числа найбільш руйнівних та енергоємних видів людської діяльності.

Згідно з наявними розрахунковими даними, сьогодні на одного жителя Землі видобувається близько 50 тонн сировини на рік, на переробку якої витрачається майже 800 тонн води. У процесі промислової переробки видобутої сировини 48 тонн перетворюються на відходи і лише 2 тонни – в кінцеві продукти, які з часом також стануть відходами.

Слід особливо підкреслити, що споживання сировини в країнах, що розвиваються, в 5 разів менше середньосвітового і складає лише 10 тонн у розрахунку на одну людину, а в країнах «золотого мільярда» - в 25 разів більше (250 тонн), причому один американець щорічно споживає в 37 разів більше (370 тонн) сировини і матеріалів, порівняно з жителем країни, що розвивається.

Середньостатистичний житель промислово розвиненої країни споживає в 10 разів більше сталі, в 12 разів більше палива і в 15 разів більше паперу, ніж житель будь-якої країни, що розвивається, причому один американець за рік споживає товарів і послуг в 10 разів більше, ніж китаєць, і в 30 разів більше, ніж індус.

Тільки в період з 1940 по 1976 рр. в США витратили мінеральної сировини більше, ніж все людство за всю свою історію.

Країна, на якій проживає 5% населення планети, споживає близько 40% світових ресурсів.

Розпочате після другої світової війни стрімке зростання видобутку і переробки сировини для виробництва товарів і матеріалів у розвинених країнах супроводжувався настільки ж різким зростанням кількості промислових і особливо побутових відходів. Так, наприклад, для виробництва лише одного персонального комп'ютера потрібно 1,8 тонн різних вихідних матеріалів, левова частка яких перетворюється у відходи. При виготовленні однієї золотого обручки залишається 3 тонни відходів, а при виробництві 1 тонни міді – 110 тонн відходів. Тільки за останнє сторіччя енергоспоживання в індустріальних країнах супроводжувалося виділенням в атмосферу приблизно 3/4 загального обсягу окислів сірки та азоту, які є головною причиною кислотних опадів, а господарська діяльність привела за цей же період до викиду 2/3 газів, що створюють парниковий ефект.

Нестримне, марнотратне споживання в промислово розвинених країнах стало найважливішою частиною життя і зайняло міцне місце в системі життєвих цінностей. На думку більшості американців, головна цінність сьогодні – це гроші, і «людина коштує рівно стільки, скільки у неї є грошей на поточному рахунку».

Найважливіший механізм збільшення обсягів продаж – виробництво зручних, але недовговічних речей. Виправдовуючи сформовану спотворену систему цінностей, американський журналіст Уенделл Беррі писав: «Наша економіка така, що ми не можемо дозволити собі піклуватися про речі: праця – дорога, час – дорогий, гроші – дорогі, а сировина, основа творчої діяльності, настільки дешева, що ми і пальцем не поворушимо, щоб подбати про неї».

Інший, не менш ефективний шлях постійного збільшення і підтримки високого обсягу продаж – виробництво одноразових речей. Більш того, багато жителів промислово розвинених країн сприймають такий стан речей як норму. У результаті в США та інших промислових країнах походи за покупками стали основним видом «культурного відпочинку» населення.

Особливе місце в пропаганді ідеології споживання в так званих «цивілізованих країнах» займає реклама, темпи зростання якої в США перевищують темпи зростання економіки. Вона проникає всюди: в будинки, квартири та офіси, в навчальні класи і кабінети лікарів, вплітається в сюжети художніх фільмів, звучить між гудками в трубках телефонних автоматів, передається на автобусних зупинках і станціях метро, заполонила вулиці, вийшла на магістралі і автобани. Підраховано, що за 17-18 років життя американці вислуховують, принаймні, 10 тисяч телевізійних закликів щось купити. Кожен день, з року в рік, протягом багатьох десятиліть йде цілеспрямоване культивування споживчих звичок.

У нестримній гонитві за прибутком ринкова економіка відкидає всі етичні межі і розумні обмеження. Підраховано, що продуктами, які щодня викидаються на смітники США, можна нагодувати близько 10 млн. осіб. Нагадаємо, що сьогодні живуть у бідності (на 1 долар в день) і хронічно недоїдають понад 1,5 млрд. людей, а 35 тис. щоденно вмирають від голоду і неповноцінного харчування.

У сучасному індустріально-споживацькому суспільстві слова «людина» і «споживач» вже давно стали синонімами. І це не випадково!